Новини

БІЛЬ АФГАНІСТАНУ

 DSC03422

ЧАС І ДОСІ НЕ ЗАГОЇВ РАНУ –

ЦЕЙ ОДВІЧНИЙ БІЛЬ АФГАНІСТАНУ

Ти – вічний біль ,Афганістан,ти – наш неспокій.

І не злічить глибоких ран в борні жорстокішій

І не злічить сліз матерів, дружин, дітей –не всі вернулися сини із тих ночей…

Чи треба взагалі згадувати про війну!Деякі кажуть, що не треба. Я думаю навпаки. Треба до тих пір, поки все людство спроможне буде  сказати: «Ми не тільки не хочемо війни, ми зробили все, щоб її не було, і її не буде!».

    25 грудня 1979 року Радянські війсь­ка були введені в Афганістан для виконання інтернаціонального обов'язку. Багатьом із них ніколи вже не повер­нутися до рідної хати, не побачити ні рідних, ні неба, ні гарної землі. Вони поляжуть навіки. Кого поховають товариші, хто пошматований розле­титься в прах на гігантських фугасах. І тільки гнівний його дим понесуть  над землею східні вітри.  Кажуть, що час – найкращі ліки, хоча роки минають, а пам’ять вперто повертає усіх назад.

Не повернувся чийсь батько, не повернувся чийсь син, але рідні продовжують чекати звістки. Особливо чекає мама. Хіба  можливо  забути  цю кляту війну, невже можна забути оту згорьовану неньку, оту ранню сивину, оті виплакані сльози над  «цинковими» хлопчиками, яких у Союз привозив «чорний тюльпан».

Ветерани-афганці! Скільки горя випало на ваше покоління! Але  ви мудрі.

Ви умієте прощати і любити. Для тих, хто побував в Афганістані й зараз пе­ред очима постають жахливі картини боїв, облич­чя товаришів, які загинули, а ночами сняться кош­марні сни.

     Афганська війна героїчна і трагічна не тільки із-за обелісків, вона тривала вдвічі довше ніж Велика Вітчизняна. Ніким і нікому не оголошена, вона потребує глибокого осмислення. Нема такого комп'ютера, щоб водночас міг здобути всі уроки, політичні й військові, які необхідні для  суспільства. Тому, нехай пам'ять прокручує: було? як було? і чи так це було?

    Закінчилась  війна.   Багато  молодих  воїнів-інтернаціоналістів  були  нагороджені орденами  і  медалями,  але найвищою нагородою тих,   хто  уцілів -  є   життя,   а  для   загиблих  - пам'ять.

 Летять, відлітають у вічність роки, скільки б їх не минуло, не зітруть у народній нам'яті імена воїнів-афганців.

У Новій Збур’ївці налічується 21 воїн-інтернаціоналіст, з них 4 вже немає  з нами.

Хочеться розповісти про наших воїнів-інтернаціоналістів.

Оберло Віктор Володимирович – народився 22 вересня 1960 року в с.Нова Збур’ївка. Після закінчення школи був призваний на строкову військову службу в м.Миколаїв. З 11 січня 1980 р. проходив військову службу в Республіці Афганістан, провінція Кандагар. Сержант Оберло В.В. нагороджений медалями «Захисник Вітчизни», «Воїну-інтернаціоналісту від вдячного Афганського народу».

Колісніченко В’ячеслав Вікторович – народився 06 липня 1956 року в с.Нова Збур’ївка. Після закінчення школи навчався в Одеському вищому військово-артилерійськом училищі. Проходив службу в Чехословаччині, Туркменії, Молдовій, Вірменії, Переяслав-Хмельницькому. В 1983-1985 рр. служив в Афганістані. Нагороджений орденом «Червоної зірки», медалями «Захисник Вітчизни», «60 років Збройних сил СРСР», «За бездоганну службу», «70 років Збройних сил СРСР», «Воїну-інтернаціоналісту від вдячного Афганського народу», «Ветерану-інтернаціоналісту», «20 років виводу військ із Афганістану», «За вірність присязі», «За Звитягу», «Ветеран Афганської війни». Підполковник – Колісніченко В.В. – працював вчителем допризивної підготовки в Голопристанській ЗОШ №3, є учасником бойових дій, брав участь в антитерористичній операції на Донбасі.

Черненко Микола Степанович – народився 13 січня 1968 р. в с.Нова Збур’ївка. В квітні 1987 р. проходив строкову військову службу в м.Кушка в розвідувальному батальйоні. В серпні 1988 р. був направлений в Республіку Афганістан. Служив у розвідувальному взводі, старший сержант Черненко М.С., нагороджений медалями «70 років Збройних сил СРСР», «Воїну-інтернаціоналісту від вдячного Афганського народу», «Ветерану –інтернаціоналісту», «20 років виводу військ із Афганістану», «Захисник Вітчизни», «За Звитягу», «10 років Саульської революції».

Тимофеєв Геннадій Миколайович – народився 22 квітня 1970 р. в с.Нова Збур’ївка. 13 травня 1988 року був призваний на строкову військову службу в Таджикистані м. Пяндж, а в вересні 1988 р. був направлений в Республіку Афганістан. Рядовий Тимофеєв Г.М. нагороджений медалями: «Воїну-інтернаціоналісту від вдячного Афганського народу», «Ветерану інтернаціоналісту», «20 років виводу військ із Афганістану».

Забродін Микола Володимирович – народився 05 липня 1954 р. в с.Ромашки, Палласівського району, Волгоградської області. В 1970 р. разом з родиною переїхав до с.Нова Збур’ївка. З 1972 по 1974 рр. проходив строкову військову  службу в м.Бердянськ. З осені 1973 по по осінь 1974 рр. служив в сірійській Арабській Республіці. Нагороджений орденом «6 жовтня» (день відродження САР)

Набока Віктор Іванович – народився 18 липня 1948 р. в с. Нова Збур’ївка. Після закінчення школи був призваний на строкову військову службу   в 1967 р. в Німецьку Демократичну Республіку. 02 вересня 1968 р. був направлений для виконання миротворчої місії в Чехословаччині, де відбувалися військові конфлікти.

Овсянников Володимир Михайлович – народився 25 лютого 1947 р. в с Нова Збур’ївка. В 1966 р. був призваний до лав Радянської Армії. Службу проходив в Угорщині, а в 1968 році був направлений для виконання миротворчої місії в Чехословаччині де відбувалися військові конфлікти. Його танковий батальйон брав участь у ліквідації контрреволюційних демонстрацій в м.Братислава до 01 листопада 1968 р. За виконання інтернаціонального обов’язку, за захист соціальних завоювань в Чехословаччині, об’явлена подяка.

Кононов Віктор Іванович – народився 07 січня 1948 р. в с.Нова Збур’ївка. В 1967 був призваний на строкову військову службу в Німецьку Демократичну Республіку. 02 вересня був направлений для виконання миротворчої місії в Чехословаччині, де відбулися військові конфлікти.

Лупа Василь Миколайович – народився 22 квітня 1947 р. у селі Нова Збур’ївка. У 1966 р. був призваний на строкову військову службу в Молдавію. З 22 серпня 1968 р. був направлений до Чехословаччини, де відбувалися військові конфлікти, для виконання миротворчої місії.

Іващенко Володимир Іванович – народився 06 вересня 1948 р. в с.Нова Збур’ївка. Після закінчення школи був призваний на строкову службу. В 1968 р. був  направлений для виконання миротворчої місії в Чехословаччині, де відбувалися військові конфлікти.

Також свій військовий обов’язок на території інших держав гідно виконали Безкровний А.В., Бухтій Г.В., Манзюк П.Ю., Моісєєв В.В., Мірошніченко В.М., Сумар Є.І., Семенов Ф.І., Казанцев М.Г.

Страшною трагедією стала звістка про загибель воїна-«афганця», нашого односельчанина Тарана Віктора Миколайовича в 1987 році. У загальноосвітній школі №3 знаходиться меморіальна дошка присвячена пам’яті Віктора.  Пам’ять про Віктора Тарана, та біль вічно житимуть у серцях батьків, родичів, друзів, односельців.

Нажаль немає вже серед нас: воїна-«афганця» Звіра Ігора Богдановича, воїна-інтернаціоналіста, Новозбур’ївського осавула, кавалера орденів козацької слави IV ступеня «Віра», ІІІ ступеня «Честь», ІІ ступеня «Слава» - Онофрійчука Михайла Дмитровича, Самойленка Віктора Степановича - воїна-«інтернаціоналіста», який виконував інтернаціональний обов’язок в Чехословацькій республіці.  

DSC03418

Кожного року у стінах Новозбур’ївської сільської ради збираються воїни –інтернаціоналісти. Вони  збираються  на свято пам'яті, присвя­чене тим, хто  загинув  у аф­ганській війні, щоб вшанувати пам’ять тих, хто поліг на афганській землі.

15 лютого 2017 року в адмінбудівлі Новозбур’ївської сільської ради відбувся вечір пам’яті присвячений 28 річниці виведення військ з Афганістану. Присвячено воїнам, які завершивши свій інтернаціональний обов'язок, залишилися героями . Свою мужність, свою доблесть передають синам і онукам, вчать любові та патріотизму молодих соколят, а ті, в свою чергу дарують  їм пісні та рядки поезій, які проникають  у саме серце. «Війну в Афгані  досі  не забути, бо на негоду рани ниють. Шлях  караванний, їх маршрути... І злі вітри в пустелі виють.»,- з такими словами до глядачів звернулися ведучі вечора – Попов Сергій (учитель Новозбур’ївської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1) та Наіля Рідванова (учениця Новозбур’ївської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1), вони гортали сторінки за сторінками в пам’яті ветеранів ті події, які випали на їх долю.

    Бухтій Г.В., Забродін М.В., Колісніченко В.В., Лупа В.М., Манзюк П.Ю., Мірошніченко В.М., Набока В.І., Овсяніков В.М., Тимофеєв Г.М., Черненко М.С.,  мати Семенова Ф.І., Звір Віра Леонтіївна - мати, померлого Звіра Ігора, Онофрійчук Катерина Василівна – дружина померлого  Михайла Дмитровича Онофрійчука, Таран Надія Василівна, мати загиблого Тарана Віктора  зібралися ,щоб вшанувати пам'ять тих, хто поліг у афганських ущелинах та поклонитися тим, хто прийшов із війни живим, хоча з пораненою душею

Вечір Пам’яті підготували та провели працівники сільського будинку культури  Бєляєва Т. М., Єрмакова І. О., Єфімова В. В. , інспектори військово-облікового столу Кононов  С. О. та Алферова С. Б., бібліотекар Гусєва Л.Г., як завжди  підтримувала творчий колектив своїми організаторськими здібностями.

Звичайно ,не обійшлося без чарівних голосів наших юних дарувань :Любов Бухтєєва (Новозбур’ївська ЗОШ І-ІІІ ступенів №3), Катерина Бутенко (Новозбур’ївська ЗОШ І-ІІІ ступенів №1), Сніжана Німич (Новозбур’ївська ЗОШ І-ІІ ступенів №2), Олександра Корнєєва (Новозбур’ївська ЗОШ І-ІІІ ступенів №3), Анна Верешко (Новозбур’ївська ЗОШ І-ІІІ ступенів №3), Катерина Гусєва (Новозбур’ївська ЗОШ І-ІІ ступенів №2), Аліна Нам (Новозбур’ївська ЗОШ І-ІІІ ступенів №1).

Гірку правду про трагічні події розповіла у своєму вірші  «Проводжала мати Василя» Вікторія Корнєєва   (Новозбур’ївська ЗОШ І-ІІІ ступенів №1). Хореографічну композицію «Свіча» для ветеранів подарували вихованці хореографічного ансамблю «Грація» керівник Красновид І.В. (Новозбур’ївська ЗОШ І-ІІ ступенів №2).

Своїм виступом вразив Артем Бєляєв, виконавши пісню «Чорний тюльпан», яка уособлює в собі всю суть Афганської біди, і тому не дивно, що під час виступу всі ветерани встали зі сльозами на очах, щоб схилити голови за тими хто не повернувся.

Проникав у душі присутніх своїми піснями талановитий музикант Олексій Богомолов.

Як завжди , схвилювали серця присутніх своїм вокалом  Валентина Єфімова та Ірина Єрмакова.

Ніколи не стояла осторонь цих трагічних подій наша сільська рада, щодо вшанування  пам’яті як загиблих, так і живих воїнів-інтернаціоналістів. Самойленко Таїсія Іванівна наша голова завжди   вболівала і вболіває про своїх земляків-чоловіків. Вона впевнена, що вони в будь-яку мить стануть на захист держави, сім’ї, свого рідного села .Зі словами скорботи  та з побажанням миру Таїсія Іванівна звернулася до усіх присутніх присутніх : «Сьогодні ми схиляємо голови перед загиблими афганцями,хай горить  свічка, як болючий-щем про тих людей, що навічно стали журавлями. Падали хлопці на чужій землі у яких на долонях лінії життя такі довгі і прекрасні. Разом із ними пішло у небуття чиєсь щастя. Разом із ними загинули їхні ненароджені діти. Але вони живуть у пам'яті бойових друзів продовжують усміхатись зі сторінок солдатських альбомів. Вони вічно живуть у зболених, згорьованих, люблячих материнських серцях.»

Із бюджету сільської ради було вручено винагороду  усім воїнам –інтернаціоналістам , а їх у нашому селі 18.

Сльози  на очах з’явилися  під час зворушливої промови протоієрея Свято-Успенського  Собору отця Вячеслава: « Війна закінчилася , а історія - вічна. Відійшла в історію й афганська війна. Але ще довго будуть повертатися спогади про ті події . Війна не проходить безжалісно. Афганістан навічно залишиться в душах і серцях покоління, опаленого вогнем. Багатьом нашим землякам  ніколи вже не повернутись до рідної хати, не побачити ні близьких, ні неба, ні краси чарівної землі.»

Відвідали у цей день воїни-інтернаціоналісти місцеве кладовище, де поклали квіти біля пам’ятників загиблого Віктора Тарана та померлих від болісних ран Звіра Ігора Богдановича, Онофрійчука Михайла Дмитровича, Самойленка Віктора Степановича. По поверненню у сільську раду на них чекав «солдатський стіл».

     Закінчилась  війна.   Багато  молодих  воїнів-інтернаціоналістів  були  нагороджені орденами  і  медалями,  але найвищою нагородою тих,   хто  уцілів -  є   життя,   а  для   загиблих  - пам'ять.

 При підготовці до заходу проводилася бесіда «Хвилинка-пам’яті» з дітьми, які брали участь у концерті, «Час і досі не загоїв рану – цей одвічний біль Афганістану», де дітям розповідали про Віктора Тарана, переглядали разом фото, Валентина Єфімова, ознайомила  з багатьма  цікавими фактами  із життя юнака.

Під час концерту проводилася виставка пам’яті загиблого на Афганській землі Віктора Тарана, глядачі мали змогу переглянути фото з сімейного архіву.

Схилимо ж голови перед світлою пам'яттю тих,  хто віддав своє життя, увійшовши у безсмертя. Бажаємо усім , хто пройшов пекло війни , здоров'я,   щастя,   миру,  душевного спокою,   злагоди,  добробуту  у   великому домі,  що зветься - Україна.

                        Тетяна Бєляєва (директор СБК) Ірина Єрмакова (художній керівник СБК)